[Translate to Ukrainian:] Ion Brumariu

Втім, скляне виробництво було присутнє в його житті ще задовго до початку власної кар’єри. Його мама працювала у службі контролю якості практично з моменту відкриття заводу, а батько присвятив скляній галузі 39 років. Сам Іон не планував продовжувати сімейну традицію. Але під час пандемії обставини привели його на завод. Уже через два місяці з’явилася можливість змінити розвантаження вагонів на посаду асистента оператора. Саме з цього моменту розпочалося його справжнє знайомство з виробництвом.

«Попри те, що мої батьки працювали тут, я майже нічого не знав про скляне виробництво. Тато допомагав порадами, але ставився до мене навіть суворіше, ніж до інших членів команди. Зараз можна пожартувати, що він залишив мені свою професію у спадок, але свій шлях мені все одно довелося пройти самостійно», — розповідає Іон.

Перші роки стали для нього періодом інтенсивного навчання. Значна частина виробничих знань передавалася безпосередньо від досвідчених фахівців молодшим колегам, тому особливо важливими виявилися люди, готові пояснювати, ділитися досвідом і надавати можливість самостійно розбиратися у виробничих процесах.

Приблизно через півтора року Іон став оператором. Він зізнається, що на той момент не почувався повністю готовим до нової відповідальності. Однак необхідність швидко опановувати нові знання, ухвалювати рішення та навчатися безпосередньо в процесі роботи поступово стала звичною частиною його професійного розвитку.

За ці роки змінилася не лише роль Іона. За його словами, помітно змінився й підхід до взаємодії всередині виробництва.

«Сьогодні, якщо виникає проблема, для нас важливіше не знайти винного чи перекласти відповідальність на інший підрозділ, а зрозуміти причину та разом знайти рішення. Ми обговорюємо, аналізуємо, слухаємо одне одного. У скляному виробництві неможливо знати все, тому кожна людина в команді є важливою».

Разом із переходом Іона на посаду керівника гарячої дільниці виробництва зросла й його відповідальність. «Я взагалі не думав, що дійду до цієї посади. Мені було страшно, але завдяки підтримці Романа Яцука та Ліліана Анґела я наважився», — розповідає він.

Сьогодні його відповідальність не обмежується лише власними завданнями. Іон координує виробничі процеси, підтримує ефективну роботу зміни та керує командою, забезпечуючи стабільне дотримання стандартів якості, ефективності й безпеки. 

Водночас професійний розвиток Іон не пов’язує лише з посадою. Для нього не менш важливо постійно навчатися, розширювати свої знання та відкривати нові професійні можливості. Нещодавно Іон подав документи до університету на спеціальність, пов’язану з безпечністю харчових продуктів, а в майбутньому хотів би продовжити навчання в інженерній сфері. Інтерес до нового спонукає його виходити й за межі безпосередніх виробничих завдань. Кілька років тому Іон почав вивчати ІТ та програмування. Повністю завершити навчальний курс не вдалося, проте здобуті знання вже знайшли практичне застосування: він розробив невеликий інструмент, який допомагає швидше виконувати окремі виробничі розрахунки просто зі смартфона.

Коли його запитують про підхід до роботи та життя, Іон говорить просто: «Мені завжди було цікаво дізнаватися щось нове. Якщо я бачу, що якийсь процес можна спростити або зробити швидшим, мені цікаво спробувати. У мене є простий принцип: якщо я чогось не знаю, я це з’ясую».

Цей принцип багато в чому відображає його професійний шлях. Кожен новий етап вимагав від Іона вчитися, знаходити рішення та розширювати свої знання. І сьогодні він так само продовжує рухатися вперед, розглядаючи розвиток як природну частину своєї роботи.