Невидима загроза

Крихітні, майже невидимі неозброєному оку частинки заполонили усе навколо нас. Так званий мікропластик (частинки розміром менше 5 мм) утворюється в результаті розкладання великих пластикових виробів або синтезується для використання, наприклад, в косметичній індустрії чи для виробництва мийних засобів. Ще менші частинки полімерів, розміром від одного до максимум 1000 нанометрів, називаються нанопластиком.

Пластикові частинки неминуче потрапляють у навколишнє середовище, а згодом і до нашого харчового ланцюга. За оцінками дослідників, неусвідомлене споживання мікропластику пересічною людиною у деяких випадках може становити до п’яти грамів на тиждень! Проблема забруднення екосистем синтетичними матеріалами стає щораз більшою і потребує дієвих інструментів її розв’язання.

Мікропластик із упаковок

Сьогодні вже немає сумнівів, що мікропластик потрапляє в їжу і напої навіть під час звичайного використання упаковки: через механічну дію, наприклад, тертя та тиск, а також хімічні реакції. Упаковки, як-от пластикові пляшки, стаканчики та пакувальні плівки, що безпосередньо контактують із гарячими або жирними продуктами, особливо вразливі.

«Результати кількох досліджень, заснованих на єдиних і надійних методах вимірювання, підтверджують, що нормальне використання пластикових упаковок призводить до утворення мікропластику в продуктах», – пояснює докторка Джейн Мунке, директорка Food Packaging Forum. Наприклад, дослідження Колумбійського університету в Нью-Йорку¹ виявило в пляшках із мінеральною водою  трьох різних марок від 110 000 до 370 000 частинок на літр води, переважно з поліетилентерефталату (ПЕТ).

З огляду на щораз більше занепокоєння щодо потенційних ризиків для здоров'я людини від мікропластику, Європейський Союз та інші організації фінансують численні дослідження, зокрема, п'ять проєктів CUSP, у межах яких вимірюється його вплив на населення, досліджуються токсикологічні властивості та виявляються загрози для живих істот. Проєкт «PlasticsFatE» (Доля і вплив пластиків у людському організмі), що триває до 31 березня 2025 року – один із найбільш значущих. Провідна команда Байройтського університету виявляє мікро- та нанопластик у харчових продуктах, споживчих товарах, навколишньому середовищі (повітрі, питній воді, ґрунті); вивчає дію частинок у людському організмі, їхній транспорт через біологічні бар’єри і ймовірну цитотоксичність².

Ймовірність виникнення запальних процесів і ризик розвитку раку

Деякі дослідження вказують на те, що мікропластик може викликати запалення та інші негативні ефекти в організмі. Однак остаточних висновків щодо механізмів впливу і  тривалих наслідків немає. Тим часом команда Віденського університету вивчає взаємодію полімерних часток із клітинами раку кишківника. Дослідники помітили, що на відміну від інших сторонніх тіл біологічного походження, мікро- і нанопластик не розкладаються через їхню хімічну структуру, чужорідну для організму. Ба більше, є «перші свідчення того, що пластмаси вірогідно підсилюють міграцію ракових клітин до інших органів і, ймовірно, сприяють метастазуванню пухлин. Цей ефект аналізуватимуть у подальшому дослідженні». Один із керівників проєкту, доктор Лукас Кеннер³, підтвердив вплив мікро- та нанопластику на поведінку клітин і прогресування захворювання.

Неможливість остаточної оцінки небезпеки

На сьогодні остаточно оцінити вплив мікро- та нанопластику на людину все ще неможливо. Для обґрунтованих висновків окрім моделювання потенційної небезпеки потрібна детальна інформація про реальну експозицію людини, проте наразі бракує надійних даних щодо обох аспектів. «Наука активно працює над цим питанням», – коментує докторка Джейн Мунке.

За думкою пані Мунке, основний фактор, що гальмує порівняння результатів різних досліджень – неуніфіковані методи вимірювання: різні техніки збирання, аналізування і оцінювання даних для ідентифікацї та кількісного визначення пластикових частинок. Забезпечити якісний контроль теж дуже складно, оскільки важко створити максимально вільні від пластику умови для експертизи. Результати пілотного проєкту, опубліковані в 2021 році, свідчать, що іноді самі науковцi ненароком забруднюють  проби мікрочастинками полiмерів, наприклад, із власного одягу⁴.

Хоча підсумки перших досліджень вказують на потенційні ризики для здоров’я людини, прямих наукових доказів шкоди від мікропластику поки що немає. Водночас споживачі дедалі більше вбачають загрозу від використання пластмас: за даними Greenpeace, 80% опитуваних занепокоєні ймовірним негативним впливом пластику на здоров’я⁵.

Скляна упаковка – просто і безпечно

Та чи є альтернатива у споживачів? Насамперед, варто зауважити на хімічний склад пакувальних матеріалів: «Пластик синтезується з різних полімерів і добавок, які так само містять забруднювачі та побічні продукти реакцій», – зазначає директорка Food Packaging Forum. Ці речовини можуть вивільнятися з часом і потрапляти в упаковані продукти, особливо гарячі, жирні або кислі. «Упаковки з паперу, через його низькі бар'єрні властивості, часто покриваються тонким шаром пластику або містять PFAS, тобто, теж хімічно багатокомпонентні», – уточнює Джейн Мунке.

На відміну від пластмас, скло характеризується низькою складністю і хімічною інертністю, отже є цілковито нешкідливим альтернативним матеріалом для упакування продуктів харчування і напоїв.

До того ж, скляна упаковка придатна до безпечного багаторазового використання, чого не можна сказати про пластикову, яка не лише виділяє свої складові у навколишнє середовище, але й накопичує сторонні хімічні сполуки протягом терміну експлуатації, що згодом теж вивільняються і повторно забруднюють вміст. Приміром, під час миття пластикові контейнери для зберігання їжі піддаються впливу тепла, тертя і дії агресивних мийних засобів, тобто, відбувається порушення полімерної плівки і це призводить до виділення мікро- та нанопластику. 

Згортання використання пластику

Проблема забруднення довкілля мікро- та нанопластиком складна для розв’язання. Дослідження лише на початковій стадії, і багато питань залишаються відкритими. Однак вже зараз у людства є змога скоротити або зовсім відмовитися від використання пластмас в упакуванні продуктів харчування, перейти на альтернативні матеріали, зокрема, скло. Відповідальне споживання і подальші наукові дослідження сприятимуть  мінімізації впливу мікропластику на здоров’я населення та життя на планеті в цілому.
 

[1] Naixin Qian et.al. (2024): Rapid single-particle chemical imaging of nanoplastics by SRS microscopy. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/38190543/
[2] https://www.toek1-laforsch.uni-bayreuth.de/en/research/microplastic/index.html
[3] Microplastics role in cell migration and distribution during cancer cell division https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0045653524003564?via%3Dihub
[4] C. Gwinnett, R.Z. Miller (2021): Are we contaminating our samples? A preliminary study to investigate procedural contamination during field sampling and processing for microplastic and anthropogenic microparticles. https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0025326X21011292#! [5] Greenpeace (2024): People vs. Plastic https://www.greenpeace.org/international/publication/66181/global-plastics-treaty-survey-results/