Невидима загроза
11/2026: Мікро- і нанопластик становлять загрозу, реальні масштаби якої важко оцінити через брак даних. Проте відомо, що крихітні частинки полімерів небезпечні не лише для довкілля, а й здоров’я людини. У дослідницьких проєктах вчені вивчають вплив синтетичних матеріалів на екосистеми і перші результати вже викликають тривогу. Використання скляного опаковання в повсякденні зменшує негативний ефект.
Крихітні, майже невидимі неозброєному оку частинки заполонили усе навколо нас. Так званий мікропластик (полімери розміром менше 5 мм) утворюється через розкладання великих пластикових виробів або синтезується для застосування, наприклад, у косметичній індустрії чи виробництві мийних засобів. Ще менші, розміром від 1 до максимум 1000 нм, називаються нанопластиком.
Пластикові частинки неминуче потрапляють у довкілля, а згодом і до нашого харчового ланцюга. Кожен із нас вдихає, вживає з їжею та напоями певну кількість мікро- і нанопластику, хоча рівень його фактичної концентрації може суттєво різнитися. За найвищими оцінками, людина неусвідомлено споживає до 5 г пластику на тиждень, однак середні показники, імовірно, значно нижчі.
Повсюдне поширення мікропластику вже визнано однією із екологічних проблем, що загострюються. Воно не лише деструктивно діє на біосферу, а й, вірогідно, несе серйозні ризики для здоров’я людини.
Мікропластик із пакувальних матеріалів
Сьогодні вже немає сумнівів, що мікропластик потрапляє в їжу і напої просто за звичайного використання опаковання: через механічну дію, наприклад, тертя та тиск, а також хімічні реакції. Тара, як-от пластикові пляшки, стаканчики та пакувальні плівки, що безпосередньо контактують із гарячими або жирними продуктами, особливо небезпечні. Пластикове опаковання для готових страв, що потребують розігрівання в мікрохвильовій печі, також суттєве джерело мікро- і нанопластику. І це не враховуючи хімічних речовин, які можуть мігрувати з пакувального матеріалу в їжу. Навіть позначка на контейнері «придатний для використання в мікрохвильовій печі» не гарантує безпеки.¹
«Результати кількох дослідів на основі єдиних і надійних методів вимірювання, підтверджують, що нормальний вжиток пластикових ємностей призводить до утворення мікропластику в продуктах», — пояснює докторка Джейн Мунке, директорка Food Packaging Forum. Наприклад, дослідження Колумбійського університету в Нью-Йорку2 виявило в пляшках із мінеральною водою трьох різних марок від 110 000 до 370 000 частинок на літр води, переважно з поліетилентерефталату (ПЕТ).
З огляду на дедалі більше занепокоєння щодо потенційних загроз для здоров'я людини від мікропластику, Європейський Союз та інші організації фінансують численні наукові пошуки, зокрема, п'ять проєктів CUSP, у межах яких вимірюється його вплив на населення, досліджуються токсикологічні властивості та виявляються ризики для живих істот. Проєкт «PlasticsFatE» (Трансформація і вплив пластиків у людському організмі), що завершився 31 березня 2025 року — один із найбільш значущих. Упродовж чотирьох років учені відстежували наявність мікро- та нанопластику в різних складних середовищах, як-от в харчових продуктах, споживчих товарах і ключових компонентах довкілля — повітрі, питній воді та ґрунті. Водночас вони вивчали подальший шлях часток в організмі людини: проникнення крізь біологічні бар’єри, розповсюдження в тканинах і органах та потенційно токсичні ефекти на клітинному рівні.12
Ймовірність виникнення запальних процесів, порушень роботи імунної системи та онкологічних захворювань
Деякі дослідження свідчать, що мікропластик може спричиняти запалення, порушення функцій імунної системи тощо в організмі. Приміром, у напрацюваннях Академії наук Китаю, доведено: частки мікро- та нанопластику можуть проникати в клітини і блокувати внутрішньоклітинні сигнальні шляхи, порушуючи імунний гомеостаз4. Однак фінального вердикту щодо механізмів впливу і тривалих наслідків немає. Тим часом команда Віденського університету вивчає взаємодію полімерних часток із клітинами раку кишківника. Дослідники помітили, що на відміну від інших сторонніх тіл біологічного походження, мікро- і нанопластик не розкладаються через їхню хімічну структуру, чужорідну для організму. Ба більше, є «перші свідчення того, що пластмаси вірогідно підсилюють міграцію ракових клітин до інших органів і, ймовірно, сприяють метастазуванню пухлин. Цей ефект аналізуватимуть у подальшому дослідженні». Один із керівників проєкту, доктор Лукас Кеннер5, підтвердив вплив мікро- та нанопластику на поведінку клітин і прогресування захворювання.
Неможливість остаточної оцінки небезпеки
На сьогодні достеменно оцінити вплив мікро- та нанопластику на людину все ще неможливо. Для обґрунтованих висновків окрім моделювання потенційної небезпеки потрібна детальна інформація про реальну експозицію людини, але наразі бракує надійних даних стосовно обох аспектів. «Наука активно працює над цим питанням», — коментує докторка Джейн Мунке.
За думкою пані Мунке, основний фактор, що гальмує порівняння результатів різних досліджень — неуніфіковані методи вимірювання: різні техніки збирання, аналізування і оцінювання даних для ідентифікацї та кількісного визначення пластикових часток. Забезпечити якісний контроль теж дуже складно, оскільки важко створити максимально вільні від пластику умови для експертизи. Результати пілотного проєкту, опубліковані в 2021 році, свідчать, що іноді самі науковцi ненароком забруднюють проби мікрочастинками полiмерів, наприклад, із власного одягу6.
Хоча підсумки перших досліджень вказують на потенційні ризики для здоров’я людини, прямих наукових доказів шкоди від мікропластику поки що немає. Однак споживачі дедалі більше вбачають загрозу від використання пластмас: за даними Greenpeace, 80% опитуваних занепокоєні ймовірним негативним впливом пластику на здоров’я7.
Скляна тара — просто і безпечно
Та чи є альтернатива у споживачів? Насамперед, варто зауважити на хімічний склад пакувальних матеріалів: «Пластик синтезується з різних полімерів і добавок, які так само містять забруднювачі та побічні продукти реакцій», — зазначає директорка Food Packaging Forum. Ці речовини можуть вивільнятися з часом і потрапляти в упаковані продукти, особливо гарячі, жирні або кислі. «Контейнери з паперу, через його низькі бар'єрні властивості, часто покривають тонким шаром пластику або містять PFAS, тобто, теж хімічно багатокомпонентні», — уточнює Джейн Мунке.
На відміну від пластмас, скло характеризується низькою складністю і хімічною інертністю, отже є цілковито нешкідливим альтернативним матеріалом для пакування продуктів харчування і напоїв.
До того ж, скляна тара придатна до безпечного багаторазового використання, чого не можна сказати про пластикову, яка не лише виділяє свої складові у навколишнє середовище, але й накопичує мийні засоби або сторонні хімічні сполуки під час очищення, які згодом можуть знову потрапляти в напої чи продукти за подальшого вжитку. Також миття пластикових контейнерів відбувається за високих температур і механічного тертя, що додатково сприяє вивільненню мікро- та нанопластикових частинок. Натомість у багаторазових скляних пляшках зазвичай не виявляють підвищеного вмісту пластикових частинок або хімічних речовин, які можуть викликати занепокоєння.[1]
Водночас дослідження, проведене у Франції 2025 року, виявило підвищений рівень мікропластику, зокрема в деяких скляних пляшках для пива. Проте воно також показало, що джерелом забруднення були пластикові покриття закупорювальних елементів, насамперед кронен-пробок. Експерименти з удосконаленим очищенням цих елементів продемонстрували: рівень забруднення частинками можна суттєво знизити.[2]
Згортання використання пластику
Проблема забруднення довкілля мікро- та нанопластиком складна для розв’язання. Дослідження лише на початковій стадії, тож багато питань залишаються відкритими.
Утім, дедалі більше наукових даних свідчить про те, що скорочення використання пластику та вибір альтернативних матеріалів, таких як скло, можуть мати позитивний вплив, особливо коли йдеться про контакт опаковання з харчовими продуктами.[1] Зважений підхід до вибору опаковання і подальший розвиток наукових досліджень — найкоротший шлях до мінімізації впливу мікропластику та захисту нашого здоров’я.
[1] Naixin Qian et.al. (2024): Rapid single-particle chemical imaging of nanoplastics by SRS microscopy. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/38190543/
[2] https://www.toek1-laforsch.uni-bayreuth.de/en/research/microplastic/index.html
[3] Microplastics role in cell migration and distribution during cancer cell division https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0045653524003564?via%3Dihub
[4] C. Gwinnett, R.Z. Miller (2021): Are we contaminating our samples? A preliminary study to investigate procedural contamination during field sampling and processing for microplastic and anthropogenic microparticles. https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0025326X21011292#! [5] Greenpeace (2024): People vs. Plastic https://www.greenpeace.org/international/publication/66181/global-plastics-treaty-survey-results/
Дізнатися більше


