Міцність VS легкість

Легші, але, водночас, міцніші, менше ресурсів, але кращі показники
– саме такі вимоги все частіше висуваються до виробників опаковання. Без сумніву, скло – природна сировина, що може перероблятися нескінченну кількість разів, і має очевидні переваги у сфері сталого розвитку, як порівнювати з іншими. Утім, скляна індустрія прагне підвищити ресурсоефективність і тому досліджує шляхи скорочення використання матеріалів, не погіршуючи експлуатаційних властивостей скляного опаковання. 

Як співробітник проєктної групи, створеної у Vetropack влітку 2024 року, саме над питанням „оптимізації ваги“ щодня працює Деніс Ґзелль. Цим терміном дедалі частіше послуговуються спеціалісти індустрії скляного опаковання і, зазвичай, поряд із поняттям „полегшення ваги“ тари. Але в чому між ними різниця? 

„Полегшення (lightweighting), передусім, спрямоване на зменшення ваги скляного опаковання зі збереженням, зрозуміло, міцності і безпечності для споживача, – пояснює пан Ґзелль. – А мета комплексного підходу оптимізації – знайти оптимальну вагу скляного виробу з цільовими експлуатаційними характеристиками. Ми враховуємо всі вимоги ланцюга створення вартості – естетику, брендинг, захист продукту, інші аспекти, як-от міцність і якість, вимоги розливників, технічну доцільність та екологічні складові». Зважаючи на таку кількість чинників, непросто досягти правильного співвідношення між вагою та ефективністю.

Оптимальна відповідність призначенню

«Fit for Purpose» – головне гасло концепції оптимізації ваги. Слоган точно відображає головну ідею підходу – збалансованість матеріаловитратності, функціональності та стабільності. З одного боку, якщо скляна тара буде надмірно важкою і міцною, то витрачається зайвий матеріал, а з іншого – легке тонке скло дуже крихке, тож під загрозою опиняться цілісність продукту та безпека споживача. У певних випадках оптимізація ваги (rightweighting) може навіть означати необхідність збільшення ваги опаковання, щоб покращити його загальні експлуатаційні характеристики.

Оптимізація ваги – це складний процес, що потребує ретельного аналізу вимог до продукту, зокрема, його життєвий цикл, особливості та умови використання. Деніс Ґзелль на прикладі банки для огірків пояснює технічні нюанси розподілу матеріалу у виробі: «Найбільше ваги припадає на горловину, до якої висуваються регуляторні вимоги, оскільки вона має бути достатньо міцною, аби витримувати вакуум і кришку із різьбленням.

А додатковий потенціал зменшення ваги криється у плечовій зоні тари, переході від корпусу до шийки, який іноді буває масивнішим, ніж потрібно. Плавніший контур дає змогу зекономити матеріал без ризику для міцності опаковання.»

Найбільше ж на загальну вагу впливає дно скляної тари. Легко увігнута, тобто, вигнута всередину форма донця, дає необхідну стабільність, причому з економією матеріалу. Окрім цього, технічні фахівці постійно працюють над оптимізацією товщини стінок: сучасні композиції мають підвищену міцність і тонше скло, водночас, без втрати якості. Для оцінки прогресу концепції оптимізації ваги спеціалісти з виробництва скла застосовують різні показники, зокрема, так званий альфа-індекс (Alpha-Index), який відображає співвідношення між об’ємом і необхідною вагою для забезпечення цього об’єму.

Лідерство на ринку пивної тари

За словами пана Ґзелля, на сьогодні тема оптимізації ваги активно розвивається у трьох напрямах. Перший, сталий розвиток – йдеться, насамперед, про енергетичний баланс кожної окремої скляної ємності. Другий, фактор вартості: менше матеріалу на одиницю продукції означає скорочення витрат. І третій – інновації. «Звичайно, ми уважно стежимо за ринком і аналізуємо наше портфоліо на предмет потенціального покращення. Але наша мета у Vetropack – не просто йти за ринком, а відповідно до нашої стратегії, самим задавати стандарти у сфері сталого й ефективного виготовлення скла», – наголошує пан Ґзелль. Додатковим стимулом для пошуку альтернатив і переосмислення технічних меж стала вимога мінімізації опаковання, закладена у новому регламенті ЄС про пакування та пакувальні відходи (Packaging and Packaging Waste Regulation, PPWR).

Vetropack, на думку Деніса Ґзелля, лідирує на ринку в сегментах пакування пива та молочної продукції, приміром, завдяки проривній інновації останніх років – термічно загартованій легкій пивній пляшці об’ємом 0,33 л. Як порівнювати зі стандартною пляшкою, вона на 30 % легша та істотно зносостійкіша. До того ж у цьому проєкті вдалося досягти ще й ліпших експлуатаційних характеристик. У сегменті тари для продуктів харчування фахівці Vetropack напрацювали способи суттєвого зменшення ваги. Особливо варто відзначити співпрацю зі швейцарською компанією J.C. Fridlin Gewürze AG, за якої було оновлено конструкцію баночок для спецій та запроваджено новий тип легкого скла. Доробок уможливив щорічну економію близько 190 тонн скла, більш ефективне палетування і скорочення викидів CO₂ в логістиці. Окрім цього, проєктна група тестує різні типи пляшок для сегменту винного опаковання, зокрема, надлегку пляшку у стилі бургундської.

«Ми проактивно комунікуємо з клієнтами»

Які ж пріоритети у новоствореної Vetropack проєктної групи? Цього року команда має визначити свої цілі. «Для нас важливо проактивно пропонувати клієнтам свої винаходи», – коментує пан Ґзелль і підкреслює клієнтоорієнтований підхід групи. Щоб охопити всі перспективні напрями, колектив сформований із представників різних спеціалізацій: чотири фахівці з команди покращення продуктивності, а також співробітники відділів маркетингу, продажів і сталого розвитку. Увесь міждисциплінарний склад збирається щонайменше раз на квартал і зараз паралельно працює над двома проєктами.

Утім, Денис Ґзелль наперед вбачає виклики, з якими стикатиметься група у виробничих процесах. Оскільки на одиницю продукції тепер потрібно менше матеріалу, виникає питання, як підтримувати завантаженість скловарних печей. Відповідь одна – виробляти більшу кількість ємностей. Проте, аби виготовляти легші вироби, ще й на вищих швидкостях, мають бути стабільність технологічних процесів і, водночас, суворий контроль якості.

Отже, завдяки підходу оптимізації ваги опаковання, власники брендів досягатимуть вищої ефективності використання матеріалів, скорочуватимуть виробничі витрати без компромісів у питаннях безпеки для споживача, гарантуватимуть високі стандарти якості, до того ж заразом отримають переваги у сфері сталого розвитку і посилять свою конкурентоспроможність.