Тільки верхівка айсберга

Ми всі знаємо, що упаковка відіграє провідну роль на глобальному харчовому ринку. У багатьох випадках воно, дійсно, незамінне, оскільки збільшує тривалість зберігання і дистанції транспортування продуктів. Але багатьом відомо, що матеріал, з якого виготовлена упаковка,  може бути джерелом постачання хімічних речовин до нашої їжі.

Вплив хімічних речовин, контактуючих із продуктами харчування (FCC – Food Contact Chemicals), був предметом багаточисельних наукових досліджень протягом півстоліття. І, принаймні, беззаперечно доведений негативний вплив на здоров’я людини невеликої частини з цих FCC.

Наприклад, у нещодавно опублікованому дослідженні 2 про вплив FCC на здоров’я європейські науковці акцентують на, меншою мірою, 29 хімічних речовинах, зокрема, бісфенолах і фталатах, що використовуються у виробництві різних типів упаковки, і є, між іншим, основними чинниками виникнення ризику зниження якості сперми. Підсумки дослідження тривожні: виявлено підвищення допустимої комбінованої експозиції різноманітних синтетичних хімікатів, з якими людина стикається у повсякденні.

Такі результати викликають серйозне занепокоєння, адже протягом десятиліть документально фіксувалася чітка негативна тенденція серед населення чоловічої статі щодо репродуктивного здоров’я. Тож, наука вимагає від влади швидких дій, зокрема, заборону контактуючих із харчовими продуктами матеріалів, що містять бісфенол А (ВРА). 

Дослідження виявило серйозні пробіли у знаннях

Однак, вже відомі факти можуть виявитися лише верхівкою айсберга, про що йдеться в нещодавно оприлюдненому міжнародному дослідженні. За мету цієї роботи ставили зробити систематичний огляд і скласти звіт про всі хімічні речовини, які коли-небудь були виявлені в матеріалах, що контактують з продуктами харчування, і внести до бази даних (FCCmigex), де зберігаються висновки 1210 досліджень.

Результати вразили: в шести групах матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, були знайдені 2881 FCC, включно з пластиком, папером/картоном, металами, склом, керамікою і комбінованими матеріалами. Але найдивнішим було те, що приблизно 65 відсотків із загальної кількості виявлених хімічних сполук раніше були відомі як складові матеріалів, придатних до упакування продуктів харчування. Дослідження встановило, що в продуктовій упаковці, а також у технологічному обладнанні, контейнерах для зберігання тощо можливо виявити не менш 14 153 хімічних речовин.

Висновки викликають неабияке занепокоєння, оскільки наразі практично нічого не відомо про вплив багатьох з цих FCC на здоров’я людини: наскільки вони шкідливі за умов щоденного прийому в невеликій кількості з їжею, чи виводяться з організму, як взаємодіють зі вмістом упаковки. Неймовірно, бо вважається, що влада уважно моніторить ситуацію. Насправді це не так: хімічні сполуки, що входять до складу упакувальних матеріалів не контролюються.

Розподіл  FCC за різними групами матеріалів також був примітним (що не зовсім дивно): непропорційно велика кількість вимірюваних FCC була виявлена в FCM, що виготовлені з пластику, а в склі та кераміці – набагато менша. Очікувано, адже пластмаса – це штучний матеріал, синтезований із величезного різноманіття хімічних сполук. Деякі з них навіть зовсім не відомі вченим. На противагу пластмасі скло та кераміка є простими матеріалами, що мають порівняно невелику кількість складових і тому дуже добре досліджені, тобто, в цих матеріалах немає невідомих науці речовин.

У підсумку, отримані результати доводять гостру необхідність докладнішого вивчення та документування впливу FCC, поки він не став надмірним. Проте це надзвичайно трудомістке та ресурсозатратне завдання через майже невимірну кількість наявних у світі хімічних речовин. Тож, наразі необхідно обмежити використання матеріалів із FCC і надавати перевагу матеріалам з ретельно дослідженим впливом, з точно визначеним складом, з мінімальним додаванням штучних хімікатів, що мігрують у їжу, або зовсім без них і визнаних безпечними, як то скло, кераміка або неіржавна сталь.