Закриття розриву

Скло б’ється на щастя – говорить старе прислів’я. З погляду сталості, це дійсно так. Оскільки скло є природним матеріалом, який на 100% переробляється, це означає більшу ефективність використання ресурсів. Скло можна повторно використовувати без втрати якості безліч разів, перетворюючи його на нові пляшки та банки, за умови, що воно буде зібране та перероблене належним чином.

Дійсно, цей процес почався не так давно. Хоча археологічні знахідки і свідчать про те, що вже в давнину старе скло використовувалося у виробництві нового посуду, систематичне масове збирання та вторинне перероблення скла почалися лише в другій половині ХХ століття. У 1960-х роках першою почала НДР (Німецька Демократична Республіка), а потім долучилися Федеративна Республіка Німеччина, Австрія та Нідерланди.

50 років від початку

У Швейцарії перероблення скла почало розвиватися в 1970-х роках – піонером став Vetropack. Компанія створила перші пункти зі збирання скла в муніципалітетах Швейцарії та заснувала Vetro-Recycling AG задля оперування ними. У 2009 році ця компанія об’єдналася з Vetropack і з того часу функціонує як самостійний підрозділ. Перші 50 років пункти збору працювали за доси нестандартною схемою. У звіті, який був опублікований на початку 2023 року в виданні Zürcher Unterländer, зазначено, що, наприклад, у 1975 році в кварталі Мільхбрук у Цюриху мешканці просто залишали своє зібране скло перед продуктовими магазинами, яке через декілька годин забирали і відвозили до склозаводів у Сен-Пре та Бюлаху.

Цей розвиток відбувався на тлі енергетичної кризи, коли європейські імпортери все частіше тиснули на зниження витрат. Саме тоді, коли супермаркети і дисконтери змагалися в жорсткій ціновій війні, а одноразова упаковка ставала все популярнішою, Vetropack впору розпізнав знаки часу. Широкомасштабний збір склотари перетворився на сталий соціально-екологічний проєкт, який став зразком для інших країн, ще задовго до введення державних нормативів та фінансових стимулів. 

Перероблення скла заощаджує енергію та покращує екологічний баланс

Переваги рециклінгу скла є комплексними. Щорічно в Європі завдяки переробленню заощаджуються мільйони тонн первинної сировини. Крім того, процес плавлення вторинного скла вимагає менше енергії ніж за плавлення первинної сировини – що особливо важливо сьогодні. Тобто, чим вищий відсоток вторинного скла у плавкій суміші, тим більше енергії заощаджується.

За даними FEVE, на кожні 10 відсотків додаткової кількості склобою в загальній масі, заощаджується приблизно 3 відсотки енергії та знижуються на 5 відсотків викиди СО2.

Відповідно, повторне використання склобою суттєво поліпшило екологічний баланс у виробництві скла. Протягом останніх 25 років європейська скляна промисловість знизила свої викиди СО2 та кількість відходів на 70 відсотків. До того ж, перероблені продукти користуються великим попитом серед споживачів, оскільки екологічні аспекти стають усе більше вагомими у прийнятті рішень про покупку.

Варто відзначити, що далеко не вся склотара наразі збирається. Аби досягти до 2030 року показника зі збирання та перероблення скла на рівні 90 відсотків, Європейська асоціація виробників скла FEVE створила мультистейкхолдерну платформу «Close the Glass Loop», яка об’єднує всіх учасників у ланцюжку створення вартості. Загалом ініціатива спрямована на закриття прогалин у збиранні та покращення якості переробленого скла.

Рекорд із перероблення 2021

Середній показник зі збирання та перероблення скляної тари в Європейському Союзі та Великій Британії досягнув у 2021 році нової рекордної відмітки – 80 відсотків, що на один відсоток вище за попередній рік. Це найновіші дані платформи «Close the Glass Loop», які підтверджують прогрес у досягненні цілі в 90 відсотків. Платформа впроваджує європейський план дій з подолання структурних викликів у збиранні скла. Передусім, вона сприяє координованому підходу на європейському рівні та обміну передовими практиками.

Піонер та трендсеттер

Vetropack підтримує спільну ціль у 90 відсотків і продовжує активно просувати інновації як піонер і лідер у галузі перероблення. Ми поставили собі за мету до 2030 року на 30 відсотків знизити викиди СО2 на одну тонну виробленого скла проти показників 2019 року. «Ми приділяємо особливу увагу постійному збільшенню частки склобою у виробництві, – коментує директор з вдосконалення та покращення виробничих процесів Дубравко Стухне.– На деяких заводах цей показник вже досягає 80 відсотків. Недавно ми перебудували лінію з перероблення склобою на словацькому заводі в Немшова, щоб збільшити кількість безбарвного використаного скла». Безбарвне скло особливо чутливе, тоді як зелене скло має найбільшу толерантність до домішок скла іншого кольору. Упровадження значних змін збільшило потужність лінії на 50 відсотків, що дає змогу заощадити близько 4 100 тонн початкової сировини та зменшити викиди СО2 на 550 тонн. 

«Кілька років тому Vetropack також інвестував 12 млн євро в модернізацію переробного обладнання на підприємстві в Чехії та в 2020 році 4,5 млн євро в австрійський завод в Пехларні. Кожен такий захід підвищує кількість та якість вторинної сировини в наших скляних виробах, – каже пан Стухне, – також були підвищені швидкість сортування та посилені потужності складування».

Оскільки на багатьох заводах Групи компаній Vetropack стикаються з проблемою недостатньої кількості склобою, Vetropack підтримує всі заходи, спрямовані на підвищення показників зі збирання та забезпечення ефективного використання ресурсів у виробничому процесі, щоб створити справжню циркулярну економіку в скляній промисловості. Це єдиний спосіб гарантувати якість склобою для надійного використання у виробництві нових скляних пляшок.