Капсула часу в пляшці
Кожна скляна пляшка, яку ми відкриваємо, має тисячолітню традицію. Скло є одним із найстаріших матеріалів, і тісно пов’язане з історією культури та художньою майстерністю. Скло використовується в художньому мистецтві та архітектурі, під час консервування та пакування продуктів харчування. Кожна скляна пляшка являє собою також перспективне рішення, бо скло захищає навколишнє середовище та зберігає наші ресурси.
7000 - 3000 рр. до н.е.
Історія скла розпочинається навіть не в Месопотамії, де вправні майстри в третьому тисячолітті до н.е. винайшли метод виготовлення скла. Скло виникло природнім шляхом. Воно утворюється, коли кварцовий пісок розплавляється під дією високої температури і розплавлена маса охолоджується. «Застигла рідина» і є склом. Такі високі температури спричинялися в результаті ударів блискавки, а також вивержень вулканів або в місцях падіння метеоритів. Таким чином утворюються скляні камені фульгурит, обсидіан і тектит. Ще в епоху неоліту (ранньому кам’яному віці), тобто близько 7000 р. до н.е., люди використовували скло як інструмент. Вони виявили надзвичайні властивості природних скляних каменів. Наприклад, гострі ріжучі краї обсидіану використовувалися для виготовлення клинків та шкребків.
1500 р. до н.е.
Близько 1500 р. до н.е. єгиптяни виготовляли перші скляні посудини, що служили для зберігання мазі або олії. Сьогодні в мюнхенській колекції творів єгипетського мистецтва знаходиться найстаріший датований скляний об’єкт: тонкий келих зі світло-синього скла.
© Picture: Staatliches Museum Ägyptischer Kunst
658 р. до н.е.
З бібліотеки ассирійського царя Ашшурбаніпала дійшов до нас перший відомий в історії рецепт виготовлення скла: «Візьми 60 частин піску, 180 частин попелу з морських рослин і п’ять частин крейди». Цей рецепт, датований 658 р. до н.е., не змінився за дві з половиною тисячі років. Кварцовий пісок, польовий шпат та вапно утворюють природний, інертний, піддатливий та міцний матеріал, яким є скло.
100 р. до н.е.
За 100 р. до н.е. у скловарні на морському березі Сирії відбулася технічна революція: невідомий навіть сьогодні майстер з виготовлення скла винайшов склодувну трубку. Вона має форму труби довжиною від 1,20 до 1,60 метра та насадку на одному кінці. В інший кінець склодув набирає розплавленого скла, обертає, перекочує та утворює скляну кулю і вдуває в неї повітря. Тепер майстри з виготовлення скла можуть виготовляти й тонкостінні скляні вироби, надаючи їм найрізноманітніших форм за допомогою дуття. Уже через сто років у Римській імперії з’явилися розкішні скляні посудини з дорогоцінними прикрасами.
11 століття
З 11-го століття Венеція стає центром виготовлення скла у західному світі. Майстри з виготовлення пляшок у Мурано («phioleri di Murano») досягли неймовірної майстерності, особливо в виготовленні та обробці кришталю, та розвинули у венеціанській традиції виготовлення елегантного стилю скла епохи Ренесанс.
12 століття
Існувало декілька фактів, що виготовляти віконне скло вміли ще єгиптяни. Це було відкриття принципу виготовлення тонкого скла (крон-скло), що нарешті принесло світло в замки і собори готичного періоду. Склодуви формували скляні кулі в плоскі диски і з’єднували їхні центральні частини за допомогою свинцю, щоб сформувати більшу площу.
1688
У французькому місті Сен-Гобен майстри з виготовлення скла вперше вилили розплавлене скло на стіл і обробили масу валком, у результаті чтого отримали рівномірну товщину. Це було ідеальним способом для виготовлення дзеркал, якими знать прикрашала свої палаци в стилі рококо.
1867
У 1867 р. Фрідріх Сіменс представив технічну новинку, яка прискорила індустріалізацію виробництва скла: скловарну ванну піч, яка працює в безперервному режимі. Ці ванні печі ще й сьогодні складаються з варильного басейну та робочої ділянки і безперервно експлуатуються вдень і вночі. Це було новим етапом в механічному виготовленні склотари.
1903
Американець Майкл Оуенс винайшов автоматичну машину для видування пляшок, яка є витвором інженерного мистецтва. Вона працювала за методом всмоктування і дуття, тобто скляна крапля всмоктувалася в металічну форму і автоматично відрізалася. За допомогою цієї чудо-машини можна було виготовляти 2500 пляшок за годину.
1925
В 1925 р. інженери Інгл та Сміт зареєстрували патент на склоформуючу машину. Вона виготовляє порожнисте скло за допомогою методу подвійного видування, який використовується й зараз. Крапля скла попередньо видувається в металевій формі, потім ця заготовка перекидається в другу форму, де видувається до кінцевого продукту.
Теперішній час
У другій половині 20-го століття обсяг виробництва скла збільшується передусім за допомогою впровадження машин з електронним управлінням. Нові методи виготовлення полегшеного скла допомагають захищати навколишнє середовище та зберігати наші джерела енергії. Скло - невід'ємна частина нашого життя. Воно використовується в таких сферах, як наукові дослідження, комунікаційні технології, архітектура та сонячні системи. Скло є ідеальним пакувальним матеріалом для напоїв, харчових продуктів та косметичних виробів.